Ти вже бачиш, друже мій,
Зайди знов як правлять нами,
Ми ж не йдемо в смертний бій
З українства ворогами.
А вони глузують з нас,
Наживаються, грабують,
Що вони елітний клас
Брешуть і у вус не дують.
Та чи є в нас козаки,
Чи уже перевелися,
Залишились кріпаки,
Бо цим зайдам піддалися.
Відчуваєш, брате мій,
Україна як страждає,
Підкорившись силі злій,
Ледве, ледве виживає.
Може годі виживать,
Зайдам треба дать по пиці
І сказати: « Геть летіть
До рідненької столиці.
І забудьте шлях до нас,
Бо накажемо сильніше»,
Це зробити, брате, час,
Жити будемо вільніше.
Оберемо керувать
Українців із народу,
Власну владу будем мать
І добробут, і свободу.
20.05.10.
Друже мiй
© Copyright: Георгий Грищенко, 2013
Свидетельство о публикации №113020102032
Свидетельство о публикации №113020102032
Рецензии