Щоразу зникав, як востаннє
Без слів та пояснень сумних.
А в мене лишались напам’ять
Лиш кілька дзвіночків вхідних.
І в серці селилася туга,
Та відчай мене обіймав…
Лиш сірі ввижалися тіні
В місцях, де за руку тримав.
Я Бога молила забути
Про все, що між нами було,
Та пам’ять, мов списаний зошит,
Для болю і смутку житло.
Чому я на граблі ті ж самі
Ступаю безстрашно і знов,
Лікуючи стомлені рани,
Торочу про Пані Любов.
Її вже давно тут немає…
Можливо її й не було…
Лиш пам’ять, мов списаний зошит,
Для болю і смутку житло.
Для болю житло для украиноязычных читателей
© Copyright: Кира Матросова, 2013
Свидетельство о публикации №113020110994
Свидетельство о публикации №113020110994
Рецензии