УЯВА
Уява розкинула крила,
Бажання торкнулись межі.
Вже їх загнуздати несила, -
Хвилюють видінь міражі.
Обіймами пестяться плечі,
Цілунками губи горять.
Знов кличеш уяву в той вечір,
Де впала в долоні зоря.
У розкошах ночі – нас двоє.
П’янка бірюза ніжить стан…
Щаслива в уяві з тобою,
Та мрії вкриває туман.
Свідомість розплющує очі,
Бажання вертають назад.
Мої почуття неохоче
Згасають. Стікає сльоза…
Безладні думки крижаніють,
Щезає романтики шлейф.
Ховаю останню надію
В сумний біографії сейф.
Бо стовідсотково я знаю:
Закриті сердець рубежі.
Якщо ти коли й завітаєш,
То тільки – в уяву душі…
30.01.13р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113013100701
Свидетельство о публикации №113013100701
Рецензии