Що за майбутнє ти собі придумав?
Кого на сміх ти розізлив,
Чи може просто не подумав,
Що дріб'язки правдивості розбив.
Так, звісно - воно майбутнє в всих одне -
Зажити і померти непокірно,
Коли за гроші помирати смірно,
Хапаючись за все майно своє.
Себе побійся, хоч не бога,
Бо що в собі ти воспитав?!
Ти збивсь, тобі лишень одна дорога:
Собі з народженя цей шлях проклав.
Тобі світ не потрібен, і ти світу.
Лиш покалічились від жаху цих мирів.
Геть йди допоки світло
Не роздере твоє все тіло до болів.
А я уже зостанусь довго,
Я хочу жить, не існувать.
Щоб показать хто тут і в кого
Буде навколішках стоять.
Не хочу помирати хоч одвічно.
Я геть не хочу з відси йти.
Не хочу щоб мій прах все вічно
Топтали навіженні вороги.
Мені все сором буде, як не стане
Мене й тебе - і все мине,
Боюсь що нас забудуть і світ стане
Чорнілий, бо він і до сих пір гниє.
Усе мине?
© Copyright: Доминик Смех, 2013
Свидетельство о публикации №113013101477
Свидетельство о публикации №113013101477
Рецензии