переплети моє сіре волосся ніби столиця вулиці
повзи по моєму хребту останнім зимовим холодом
души мене так ніби справді любиш
і най ми хоча би тут з вами зійдемо на ти
між нами два покоління і штучні стіни
ви раціо я зачаток гріха
але щоразу коли за моєю спиною
ваш голос хрипле і затиха
я стаю на десяток старшою
ви скидаєте з себе сутану
і ваше мовчання відрізом шовку
припадає до мого стану
розкривай мої білі долоні немов колекційну біблію
свої сорок років пустелею засипай мені між сторінок
люби мене так ніби маєш завтра померти
не зумівши перепливти рубікон
нiби майеш завтра померти
© Copyright: Мария Лихошерстова, 2013
Свидетельство о публикации №113013101185
Свидетельство о публикации №113013101185
Рецензии