Дощ мрячить, грибна пора, осінь наступила.
Листя жовкне й відмира, птах розправив крила.
Відліта в далекий край, тривожно курличе.
Ключ сховавсь за небокрай, у дорогу кличе.
Листя жовте опада, багрянцем лягає.
По степу, як сновида, журавка скакає.
Із одним крилом вона, такою вродилась,
Скаче бідна в бур’янах, літать не судилось.
Раз, другий ключ повертавсь, надіявсь забрати.
Один птах так й не піднявсь, лишивсь помирати...
Такою вродилась...
© Copyright: Наталья Сытник, 2013
Свидетельство о публикации №113013009101
Свидетельство о публикации №113013009101
Рецензии