Верболози цвітуть, верболози...
М’які котики пахнуть теплом.
Іще будуть ранкові морози,
Та весна вже стоїть за селом.
Вся в чеканні, напоготові,
Ось-ось річка зламає лід.
Вітер з сонцем давно вже у змові,
Й забуяє на луках цвіт.
Защебече весь ліс, затріпоче,
Закурликають журавлі.
І ранковий туман залоскоче
Тіло зморене у землі...
Верболози цвiтуть, верболози...
© Copyright: Наталья Сытник, 2013
Свидетельство о публикации №113013007384
Свидетельство о публикации №113013007384
Рецензии
Ваше стихотворение рождает милое сердцу воспоминание:
Погуляй, погуляй, моя доле,
Де широке розкинулось поле,
Де верба понад ставом сумує,
Де голубка під стріхой воркує,
Понад полем повій свіжим вітром,
По весні прорости рясним житом,
Сонцем теплим зійди спозаранку,
Привітайся до рідного ганку...
Спасибо Вам!
Раиса Смальченко 10.04.2014 12:16 • Заявить о нарушении
Погуляй, погуляй, моя доле,
Де широке розкинулось поле,
Де верба понад ставом сумує,
Де голубка під стріхой воркує,
Понад полем повій свіжим вітром,
По весні прорости рясним житом,
Сонцем теплим зійди спозаранку,
Привітайся до рідного ганку...
Спасибо Вам!
Раиса Смальченко 10.04.2014 12:16 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.