Навколо лиш пустеля біла,
Всі вулиці захопив сніг.
В вухах хуртелиця гуділа ,
Змітаючи усе з доріг.
А я все йшов,про тебе думав ,
Хапавсь за серце,танцював.
Хтось вже поганого б надумав ,
Якби ніколи не кохав.
І легко так,і так спокійно,
І тихо , затишно в дворі.
Сніг падає до ніг граційно,
Формуючи замет в пітьмі.
І тільки ти мені потрібна,
У ці хвилини , у цю мить.
Ти моя мить життя єдина,
Якою хочу вічно жить.
Вона
© Copyright: Ваня Громяк, 2013
Свидетельство о публикации №113013007363
Свидетельство о публикации №113013007363
Рецензии