Стаю золою, майже догораю,
Як кошеня беззахисне скручусь.
Я не жила без болю та без раю,
Та рай немилий став мені чомусь.
Минає вік, де не хотілось спати,
Лиш говорити лагідно слова...
Та, мабуть, всім приходиться мовчати
Рано чи пізно... Лиш зола, зола!..
Тліє усе, що не згоріло в тиші...
Тане, мов сніг, у тисячі хвилин...
У серці вкоріниш, у п'амяті залишиш
Лиш те, що помістилося в аршин.
Нехай... Минає час рікою...
Затихнуть голоси минулих літ.
Я на прощання легко так рукою
Махати буду з посмішкою вслід
Мина час р кою...
© Copyright: Ирена Июльская, 2013
Свидетельство о публикации №113013005313
Свидетельство о публикации №113013005313
Рецензии