Богдан Хмельницький

Роки боролась Україна
Очолив рух Січі Богдан
Кругом ревіло і кипіло
«Веди вперед нас отаман!»

В боях волю здобували
Та ще славу і дива,
В степу з вітром розмовляли
Долю Січ  їм надала.

Розмовляючи згадали
Як Січ будували
Сміються із того, 
Як бенкетували…

Були праведні гетьмани
Козаків у бій вели.
Йшли лісами і степами
До Варшави аж дійшли.

Добували собі волю
Козаки боями
Захищали Землю свою
Від шляхти роками.

І шукали свою долю
За море ходили
Світ широкий, манить воля
Там знайшли могили.

Задзвонили усі дзвони
По всій Україні
Відзначали перемоги
Кланялись калині.

Стоїть Богдан із булавою
Промовляє слово:
«Здобули ми волю свою
Радійте панове!

Свою неньку Україну
Любіть, захищайте.»
Подививсь у очі сину -
«Совість не втрачайте!»

Слова гетьмана забули
Після його смерті,
Як раніше спини гнули
І не мали честі.

Знов зчепилися за владу
Булави хотілось.
І не стало більше ладу
Все не так робилось.

Козаки втрачали волю,
Запрягли селян в ярмо.
Нав’язали їм цю долю
І роками так було.

Про Богдана різне пишуть,
Але дух його живе
І нащадки його славлять,
Відмітаючи все зле.