Жабами пахне старенький ставок,
Мишами – хати безлюдні,
Родить плоди здичавілий садок,
Тихо в свята тут і в будні.
Хати осліплі без шибок стоять,
Час їх тихенько руйнує,
А хазяї вже на цвинтарі сплять,
Хата за ними сумує.
Біла і прибрана хата була,
Всім із дитинства служила,
Піч все варила і піч все пекла,
Нині ж холодна й безсила.
А на городах одні бур’яни,
Ні картоплини ні жита,
Лиш розрослися кущі бузини
Та кропиви ціла свита.
Сумно й тривожно стає на душі,
Рідне святе вимирає,
Час все розтрощить, все змиють дощі,
І берегині немає.
Звичаї й мову село берегло,
Пісні народні складало,
Місто ж на суржик чомусь потягло
І українців не стало.
29.09.10.
Село
© Copyright: Георгий Грищенко, 2013
Свидетельство о публикации №113013002129
Свидетельство о публикации №113013002129
Рецензии