Як ароматно, п'янко пахне м'ята...
Це ніби в юність прочинилося вікно:
Моя старенька білобока хата
Із нетерпінням жде мене давно.
...Замріяний, вертався до світлиці,
Пропахлий м'ятним подихом зела.
Коли удвох вдивлялись ми в зірниці,
Та м'ята скошена подушкою була.
Нам усміхались з високості зорі,
І свідок місяць бліднув поміж хмар,
Та потім розійшлися наші долі
І спопеліли почуття, мов жар.
Давно було це. Відшуміло свято.
П'янкої юності розвіявся туман,
Але, буває, як запахне м'ята,
Мені привабливий ввижається твій стан.
М ята
© Copyright: Мыкола Ковальчук, 2013
Свидетельство о публикации №113012909808
Свидетельство о публикации №113012909808
Рецензии