Якби-я був деревом-

Якби я був деревом… Ні, я би не зміг бути деревом.  Дуже непосидющий для того. Так довго жити на одному місці, як секвоя, чи хоча би дуб не для мене. Тому аби мав вибір, я був би духом дерев. Тим, хто вселяється час від часу то в одну рослину, то в іншу.

Я би подружився з братом Вітром і він носив би мене садами, лугами, дубинами дібровами та борами. Жив би я в бересткові розлогому з товстелезним стовбуром, що затуляє собою пів двору, паркан, шлях та кидає тінь на город чужий. Тішився би я його силою та спокоєм. А ще запахом. Один малий, який любив того берестка мало не як діда свого рідного, називав запах цей зеленими пахощами. Той дивакуватий мрійник не тільки бачив кольори але й нюшив їх. І мене навчив.

Жив би я в ясенах, в кленах. Чув би як на весні наливаються вони соком солодким, як він струмує, іноді через пори чи гілки зранені витікає. І нікому він не потрібний, крім мурах. Ото вже вони розкошують. А в той же час у березині кожну берізоньку та підрізують, пильнують аби не пролилася жодна крапелька. Чудні люди! Ось скільки соку солодкого, густого. А не відають. Не хочуть знати. То й хвалить Бога! Хай берези за нас відбувають.

А на літо я переходив би у горіх десь отак над пасікою. І ні мух тут тобі, ні ґедзів та ні жодної мошечки. Лише бджоли гудуть. Цілий день мед несуть. Лиш о сьомій всідаються. Ми з горіхом разом медом тим не натішимось, не надушимось, коли вечір вологою дланню ніжно гладить дерева і квіти.

Восени я шугав би байраками. Ночував би у терені, глоді. Груші дички трусив би вночі. Годував би невтомних іжів і лякав би собак, хай не бігають кляті далеко від дому. Жив би в парках на схилах Дніпра. Малював би відтінками золота і багряниці. Дивувався б, як перша дитина на світі: «Боже Правий, невже я насправді живу!?»

А на зиму би я спочивав. Там де тепло, де пальми, де листя не жовтіє, не облітає. Де вода напуває пісок, а пісок напуває дерева.

Та не довго би жив у теплі, у добрі, бо ялини в снігу зеленіють, бо осики на вітрі тріпочуть. Я не хочу покинути все це, не хочу, хоч і вільний. Мабуть це – мій вибір…