Юмор Павла Кашаева в переводе на украинский

... из книги «Знайома казка»

(в переводе на украинский Днепропетровского поэта Вадима Третьяка)

Готовий до чужого злету,
Од власних утікаючи невдач,
Не визнав світ його поетом:
Перекладач є лиш перекладач.

                Вадим Третяк

ЗАМАЛЬОВКИ З НАТУРИ

Формаліст

Головна його платформа-
Щоб усе було по формі.
Отакий у цього хист.
Тільки він забув про зміст.

Велелюбний

У котрий раз, уже у котрий раз
Говорить: «Розум втратив через Вас.
Душі своєї відкриваю дверці.
Заходьте. І побачите сама.»
Ввійшла ... І справді розуму нема,
Бо не було, та не знайшла і серця.

Алгебра буфетниці

Як усім давати здачу,
То не розв'язать задачу,
Як купити дім і дачу,
Й іномарку ще впридачу.

Самокритичний

Вади трапляться буває,
За версту почують всі:
- Всі недоліки я знаю,
Виправлю без зайвих слів.
Коли знов не все в порядку,
Буде він тоді казать:
- Всі помітив неполадки, 
Намагаюсь виправлять.
- Ах, і знов не все готове...
- Мої п'яти не товчіть.
Виправлю. Даю вам слово! 
Майже так, як у Крилова:
«Тільки віз все там стоїть.»

Егоїст

Чи сказати хто посміє,
Що не люблячи живе?
Він і любить, і жаліє
Дуже ніжно ...сам себе.


Гравець

Надії на Фортуну марні
Про замки для гравця надхмарні,
Бо, як програє той гравець,
Його Фортуне вже кінець.

Камертон

У бесіді - поважний тон.
І хоч одну - єдину ноту
Тягнув, як ментор камертон,
Та творчу визнавав роботу.

«Хоч тон один, казав, - лиш маю.
Та я мистецтва вірний син!».
Та заздрів все ж, не приховаю,
Багатозвучним він усім.

ЗАРИСОВКИ С НАТУРИ

Формалист

В жизни главная платформа
Для такого - только форма.
A не грех - заранее
Вникнуть в содержание.

Любвеобильний

Который и уже в который раз
Он говорит: «Я без ума от Вас!
Для Вас моей души открыта дверца.
Войдите — и увидите сама...»
Вошла... А он не только без ума,
Но, к сожаленью, без любви,
                без сердца...

Сверхозабоченная буфетчица

Многим не давала сдачу
И решила сверхзадачу:
Новый дом купила, дачу
И автомобиль впридачу.

Самокритичній

Коль случились неполадки,
Раздается за версту:
- Знаю эти недостатки,
Но исправлю и учту...
Если вновь не все в порядке,
Продолжает повторять:
— Замечаю недостатки
И стараюсь исправлять.
- Ах, опять не все
готово...
- Не идите по пятам...
Обещаю, право слово!..
Но почти, как у Крылова:
«Только воз и ныне там»...

Эгоист

Разве кто сказать посмеет,
Что живет он не любя?
Он и любит, и жалеет
Очень нежно… сам себя.

Игрок

Порой Фортуна слишком далека
От всех воздушных замков игрока.
Вновь проиграл... Беда, когда игрок
Не извлечет из этого урок.

Камертон

Отлично выполнял работу,
Хранил в беседах важный тон,
Хотя единственную ноту
Тянул, как ментор, камертон.
Всегда на лучшее настроен,
Искусству преданно служил...
И все ж завидовал, не скрою,
Тому, кто многозвучен был...

ЕПІТАФІЇ

Лицеміру

Гримаси на обличчі він міняв,
Начальству відданість,
Мов той актор, доводив.
I навіть в ролі цій,
Коли вже помирав,
Обличчя од усіх своє відводив.

Бюрократу

Не хлібопашець тут, не воїн.
Похмурий вигляд мовчазний.
Спокійно тут. Ти вдячний долі:
Сюди-но спробуй, подзвони.

Волоцюзі

Що є щасливий шлюб? Скажи.
Всьому творець! Це кожен знає.
Miняв постели він чужі
I домінявсь. Свою вже має.

Спекулянтові

Знайшов ти спокій тільки у могилі,
А навкруги стрункі берізки білі.
Тим зміг своїх знайомих здивувати,
Що місце отаке не зміг продати.

П'яниці

Невчасно, друже, ти помер!
І посміхнулись сумовито:
За трьох доводиться тепер
Двом випивати оковиту.

Інтригану

У бійку рвався, небораче,
I не не бажав ніколи ти
Спокійної другої долі.
Ти на покої...
Та одначе
Обходять хрест твій вci
За три версти.

ЭПИТАФИИ

Лицемеру

Гримасы на лице
угодливо меняя,
Начальству преданность
актерски доказал...
Так в роль вошел,
Что даже умирая,
Вам своего лица не показал.

Бюрократу

Не хлебопашец тут, не воин,
У изваянья - важный вид.
Он так же молчалив, спокоен:
Сюда никто не позвонит...

Волоките

Удачный брак на самом деле
Всему венец, всему творец...
.А он менял, менял постели
И... доменялся наконец.

Спекулянту

В оградке молодым березкам тесно...
Вокруг покой и тишь да благодать...
И как ты не успел такое место
Кому-то очень выгодно продаться..

Пьянице

Сюда дружки пришли уныло,—
Ты был незаменим для них,
И скорбно у сырой могилы
Вдвоем распили за троих.

Склочнику

Как часто ввязывался в драку
И не желал судьбы иной...
Теперь—покой...
Но все, однако,
Сей крест обходят стороной.

БАСНІ

За підписом

Перевернув Віслюк багато справ,
Однак, прогледів щось, як звітував.
Удруге звіт Віслюк переробив,
Коли приніс, начальству говорив:
"Хоч помиливсь, заплямував iм'я.
Та з шкури ліз i виконав все я.
Ганьбу зніму, хоч мусив попотіти,
Та Вам тепер вже нічого робити.
Лиш підпис Вам лишилося поставить,
I Вас на всі веки мій звіт прославить."
Начальник Лев послухав i сказав:
"Тепер у мене безліч інших справ.
Не відірвусь од них, i не проси,
Поставить підпис Мавпу попроси,
Вона підпише. Та не забувай:
Презент спочатку Мавпочці ти дай:
Косметику чи що... Мені коньяк.
Не переплутай i зроби все так.
Спокійно проживеш якийсь ти час,
Іди, іди. Та пам'ятай про нас."
I ось Віслюк у Мавпи в кабінеті
Дає парфуми i аж три букети,
Та каже Мавпа Віслюку: "О, Боже!"
(Без Лева підписать вона не може).
Віслюк подумав: "Хай вже буде так.
Я Леву вынесу оцей коньяк,
А щоб усе було до діла i до ладу,
Обжери дам три плитки шоколаду."
І Леву все відав, коли зайшов,
Та й сам забув чого сюди прийшов,
До выходу Віслюк вже поспішає.
Лев п'є коньяк i друзям наливає.
А як напивсь, запитує тоді:
"Чого приходив дурень цей сюди?"
Відомо, що Віслюк –
                то дурнів є  эмблема:
Де з'явиться - там з'явиться проблема.
Ломаю голову й не можу відгадати:
Навіщо Віслюку
                той звіт було складати?

За подписью

Один Осел, решая массу дел,
Сдавал отчет, да что-то проглядел.
И, вынужден сдавать его вторично,
Перед начальством каялся привычно:
"Мол, к сроку не успел и, осрамясь,
Уж больше мордой не ударю в грязь,-
Все выполню, все тонкости улажу,
Подправлю тут, а там немного сглажу,
Труда не пожалею своего...
Вам остается вовсе ничего,-
Поставить подпись под моим отчетом-
И всюду будем встречены с почетом."
Начальствующий Лев,
                послушавши Осла,
Угрюмо буркнул: "У меня дела
И отрываться я от них не стану.
Ты попроси-ка лучше Обезьяну,
Она подпишет. Только не глупи,- .
Косметику в подарок ей купи,
Духи французские
                иль что-нибудь  такое,
А мне - коньяк... И мы тебя в покое
Оставим, братец, на какой-то срок...
Иди и действуй, извлекай урок..."
Осел (не охладел служебный пыл!)
Достал коньяк, косметику добыл,
Французские духи и даже розы,
Чтоб чем-то скрасить
                будничность и прозу...
И к Обезьяне в кабинет вошел
За подписью... И положил на стол
"Презент",
           добытый не единым потом...
"Мне б подписать"... А Обезьяна:
                "Что там?
Отчет? Однако Вам я не солгу:
Без Льва поставить подпись не могу.
Пусть он сначала, а уж я - за ним..."
Осел ко Льву, надеждою томим...
Коньяк в портфеле,
                "Мальборо" и жвачка...
Сам думает: "Нужна ему подачка,
Пускай берет, зануда и нахал,
Пусть давится...
Ох, лишь бы подписал..."
А Лев сердит, глазищами вращает
И ничего пока не обещает,
Хотя, признаться, нагоняет страх...
И вот Осел, как видно впопыхах,
За чем пришел - мгновенно забывает
И к выходу скорей... Случилось так.
А Лев хозяйской лапой разливает,
Дружков нетерпеливых угощает
И говорит: "Отличнейший коньяк!
Зачем же этот приходил дурак?"
И вслед глядит Ослу, и недоумевает...
Каков начальник Лев,
Известно станет всем,
Но если быть Ослом-
Не избежать проблем.
               
Далі буде

Слониха говорила Бегемоту:
- Ну i знайшов мій чоловік роботу
Таку, що у ciм'ї  yci не ради
- В чім справа?
- У маленькому окладі.
Працює він, як Слон,
                та ще й  старанно,
Щоб принести додому три банани.
Між іншим, Мавпа (от тобi і на!)
Отримує банани за Слона.
І плаче все: "Хіба, ото, зарплата,
Що Лев дає? Помады не придбати."
Хто винен, чи той Слон, чи Мавпа є,
Чи Лев, який банани роздає?
Та я мовчу, щоб не було біди
Левиця скоро з'явиться сюди,
(А поки що в Криму вона, здається)
Приїде i у всьому розбереться
1 лють свою приховувать не буде.
Тоді i наша байка далі буде.

Продолжение следует

Слониха говорила Бегемоту:
- Ну, и нашел мой муженек работу,
Такую, что никто в семье не рад! ..
- В чем дело?
- Слишком маленький оклад.
Работает, как слон,
                но очень странно,-
Домой приносит только три банана,
А Обезьяна (вот тебе и на!)
Бананы получает за Слона
И все вздыхает: "Лев так мало платит
Что даже на косметику не хватит..."
Кого винить - Слона иль Обезьяну,
А может Льва, что раздает бананы?
Суть этой басни кажется ясна:
Сегодня Льву совсем не до Слона,
Но думаю, никто не удивится,
Что вскоре может Львица появиться
(Она сейчас на отдыхе в Крыму).
Вернется - разберется, что к чему
И, видимо, не скроет раздраженья...
Тогда у басни будет продолженье.

КАЗКИ

Ходжа Насреддін

Курними дорогами сходу блукав
Ходжа Насреддін i осла підгоняв.
Хорезм, Бухара,
                Самарканд i Ходжент
Оце i є шлях дивака iз легенд.
Для вcix падишахів, eмipiв, шахинь
Брехун був великий
                Ходжа Насреддін,
А бідні всі люди любили його,
Мудрішим із мудрик вважали його
За те, що сміявся, де був тільки він,
Над глупством так влучно
                Ходжа Насреддін
За те, що до сліз
                нищих духом доводив
Він жартом cвoїм,
                як траплялась нагода.
Ось якось Ходжу запросив падишах,
Сказав мудрецю,
                щоб купив той собак,
Великих собак, швидконогих i злих
(На лови собаки потрібні були).
-Так ось, Насреддіне,-
                собак тільки злых...
Візьми із казни п'ятьдесят золотих.
Вклонивсь падишаху Ходжа Насреддін.
- Ну що ж, все зроблю,
                повелителю Вам,
Собак я достойных доставлю в палац,
Найзліших собак, бо шукатиму сам...
Та тільки-но вийшов
                з розкішних  палат,
Інакше вчинити Ходжа захотів,
І гpoшi глубоко запхавши в халат,
Він на околицю враз заспішив.
Було там багато бездомних собак.
Biн коржиком бідних істот поманив.
Голодних i втомлених дуже собак
В своему сараї ycix зачинив.
Настала пора, він сарай відчинив
І до палацю собак тих привів.
Лиш глянув на зграю оту падишах,
Подумав Ходжа: "Дочекався грози."
- Навіщо привів цих поганих дворняг?!
Заплющили очі собаки худі
- Світліший, не міг я Вам
                кращих знайти
І знаю, мені не зносить голови...
Та з Вами коли поживуть якісь дні,
То злыми такими вci стануть, як Ви...

Ходжа Насреддин

По пыльным дорогам Востока бродил,
Осла погоняя, Ходжа Насреддин.
Хорезм, Бухара,
                Самарканд и Ходжент-
Вот путь чудака из восточных легенд.
Для всех падишахов, эмиров, шахинь
"Великим обманщиком" был Насреддин,
А бедные люди любили его,
Мудрейшим мудрейших считали его
За то, что везде и любою порой
Над глупостью мог посмеяться герой.
Заносчивых, жадных до слез доводил
Веселою шуткой Ходжа Насреддин.
Однажды Ходжу пригласил падишах,
"Мудрейший,- сказал он,-
                купи мне собак,
Но только больших,
                быстроногих и злых,
Они мне нужны для охоты на днях.
Учти, Насреддин,-
                быстроногих и злых...
Возьми из казны пятьдесят золотых."
Ответил с поклоном Ходжа Насреддин:
"Ну что ж, повелитель, я Вам помогу,
Достойных собак приведу во дворец,
Поверьте, я сделаю все, что могу..."
Но, выйдя из шахських
                роскошных палат,
Ходжа Насреддин по-иному решил
И деньги поглубже запрятав в халат,
Тотчас на окраину он заспешил.
Там было немало бездомных дворняг...
Лепешкою их поманив за собой,
Голодных, усталых, послушных собак
В сарае своем запирает герой.
Мы вскоре узнаем: настанет черед,
Когда знаменитый и вечный хитрец
Сарай отопрет, всех собак соберет
И с этою "свитой" войдет во дворец...
Лишь только на "свиту"
                взглянул падишах,
Вмиг понял Ходжа: разразится гроза...
- Зачем ты привел
                этих слабых дворняг?
Собаки от страха закрыли глаза...
- Светлейший,
             я лучших найти Вам не смог
Но пусть поживут они с Вами денек,
То станут такими же злыми, как Вы...

Знайома казка

3 дитинства знаем казочку,
В якій навік замовк,
Не з'їв Червону Шапочку
Злий ненажерний вовк.
І визволена Шапочка
Мисливцем i така
Щаслива, взувши тапочки,
Утнула гопака.
1 пиріжки із маком
Bci друзям віддала.
Від вcix бабусі дяка
Мисливцеві хвала!
Ta ось веде стежина
Кудись нас навздогад,
І казка старовинна,
Та на новий вже лад.
І нікуди не дінешся-
Рікою плинуть дні.
Уже доросла дівчина,
Знайомий ліс - в пітьмі.
Вовки тут вci пихаті.
Нема таких ніде.
До бабиної ж хати
Нелегкий шлях веде.
Камінчики та ями-
Дороги нелегкі.
Несе дівча до баби
Домашні пиріжки.
I дівчину у тапочках
У лісі зупиня:
"Ви є Червона Шапочка?
Знайомству радий я.
По світу звик тинятися,
Та зараз не блужу.
Не треба нас боятися,
Вам від душі кажу.
Ми зверху тальки сірі,
Вовчача вся сім'я.
Про Вас мої лиш мpiї .
Чи некрасивий я?
Ще не кохав ні разу!"
Ось таке утнув!
До Шапочки відразу
Він лапи протягнув.
Говорить - не спиняється
(До цього звик давно).
Стрибає, вигинається,
Мов той артист в кино.
І так прилип до Шапочки -
Hiяк не відстава.
"Я, - каже, - вовк із казочки,
Та все ж людина я!"
Слова солодкі в'яже
І вовчі сльози ллє.
"Вам все віддам, - їй каже,-
Все Ваше, що моє."
Заговорив він Шапочку
Палкі слова казав
І дівчину у тапочках
Умить зачарував.
Та близько вже розв'язочка-
Гілля шумить густе,
А на траві лиш шапочка
Та мухомор росте.
Куди веде розв'язочка?
У глубину лісів.
Це для дорослих казочка,
Але не для вовків.

Вадим Третяк

1995 р.

Знакомая сказка с другою развязкой

Мы с детства помним сказочку,
Где навсегда умолк
Обманщик Красной Шапочки-
Голодный, жадный волк.
А девочка, спасенная
Охотником простым,
Счастливая, веселая
Пришла к друзьям своим
И принесла оладушки,
Что бабушка пекла...
Спасибо доброй бабушке,
Охотнику хвала!
Но вот тропинка длинная
Уводит наугад...
И сказочка старинная
Теперь на новый лад.
И никуда не денешься,-
Прошло немало дней...
Взрослее стала девочка,
Знакомый лес - темней...
Там волки хорохорятся,
У них приличный вид...
А в бабушкину горницу
Нелегкий путь лежит,-
Всё рытвины да камушки...
Но это - пустяки.
Не донесет до бабушки
Девчонка пирожки.
"Остановитесь, лапочка,-
Попросит наглый взгляд,-
Вы Красненькая Шапочка?
Знакомству очень рад!
Немало шел по свету я,
Характер мой суров,
Но от души советую:
Не бойтесь нас, волков.
Мы только с виду серые,
Весь волчий коллектив...
Скажите лишь:
к примеру, я,-
Неужто некрасив?"
Он лапы тянет к Шапочке,
Глядит почти с тоской
И, видно, ждет, что "лапочке"
Понравится такой...
И всё не унимается,
Надеется, должно,
Лукавит он, старается,
Как тот артист в кино,
Что вид ее загадочный
Пленил его навек,
И что хоть волк он
сказочный,
Но тоже... человек!
И так пылает страстною
Любовью навсегда,
Что приказанья властные
Исполнит без труда.
Она уже растрогана,
Ведь волк на все готов...
И забывает многое,
Надеясь на любовь.
Но вот близка развязочка
И волк бежит, как вор...
Осталась только шапочка
И рядом - мухомор...
И вновь тропинка узкая
Уводит в глубь лесов,
Хоть эта сказка грустная
Совсем не для волков.