Чому сміялись зорі угорі,
Коли ти говорила про кохання?
Які ж були тоді ми молоді
І я не знав, що зустріч та остання.
Ти попливла до нових берегів,
Забравши клятву вірність і кохання,
Тебе спинити й час я не зумів,
Не зміг сказати й слова на прощання.
Де ти тепер? Мабуть, не знає й Бог.
Кому шепочеш знов слова зрадливі?
Чекали зорі довго нас обох,
Так і заснули на сусідській сливі.
Я розбудив їх вранці по росі,
Поклав в конверт і вислав адресату,
Листа відкриєш-висипляться всі
І враз наповнять спомином кімнату.
Знов засміються,ніби й не було
Тих довгих днів і тих годин розлуки,
На жаль, давно... давно все те було,
Та я вві сні цілую твої руки.
Зорi
© Copyright: Виктор Гала, 2013
Свидетельство о публикации №113012902350
Свидетельство о публикации №113012902350
Рецензии
Ніжні, ліричні, з легким сумом випурхнули чарівні рядки із серця поета. Надзвичайно образний і пісенний вірш, Вікторе! З повагою, Л.Ю.
Людмила Юферова 29.01.2013 18:44 • Заявить о нарушении
Людмила Юферова 29.01.2013 18:44 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.