Доля наша в кожного своя...

Доля наша, нива наша, в кожного своя
Один сам її ладнає, трудячись щодня
Інший все готове має, лиш керує всім
Тим, що в спадок випадає і все добре в нім

Так міркує кожен в світі й судить сам своє
Плаче часом тої миті- гірше ж бо моє
Нема гіршого нічого, як своя журба
Та й солодшого немає, як доля чужа

Чого плачеш та ридаєш, де ж біда твоя?
В тім, що вільну долю маєш й крила, як в орла?
Можеш вправо ти звернути, а то й вліво вмить
Можеш вгору ти злетіти-вільний твій політ

Ти трудяга в цьому світі й мудра голова
Й Богом дано тобі вміти бути у руля
І кувати свою долю, як бажаєш ти
Коли треба й попотіти, щоб сягти мети

Ну а той, хто переймає все у спадок свій
Смаку він не відчуває в суєті своїй
Лиш тріпоче, неборака, що він втратить все
Та міркує, що високо птах його несе

Птах той не є власна доля, а лиш спадок він
Й крил немає, в нім неволя та один лиш дзвін
Сам не може він злітати, та й навіщо це?
Все ж у мене є у хаті, добре й так усе

Дзвенить слава, сила й гордість, дзвенить пустота
Та чи є у тому радість, чи є в цім мета?
Чи є мудрість на готовім?- Всяк буває в тім
Та частіше ми знаходим зверхність лиш у всім

Та й Господь бажає вільним птахом бути тут
Щастя й радість посилає, щоб не мати пут
Щоби кожної години злетіти змогли
Вільними були щоднини й волю берегли

Птахи кращу мають долю-не сіють, не жнуть
Страх попасти у неволю веде їх у путь
Летять стаями у вирій, бо краще там їм
Переживуть все у вірі й вернуться потім

То ж одна є правда в світі- й кожному своя
Жити треба лиш у світлі, що Бог посила
Й просить мудрості у Нього всюди, всякий час
І триматись всього того, що жде Він від вас.