В1рний супруг, дн1пропетровський суржик

Рідко видасться така
Гарная мандрівка.
В перший раз профком надав
До моря путівку.

Склавши речі коє-як,
Знявши гроші в касі,
Він сідає у літак,
Летить в першім класі.

Сонце, море, горизонт,
Дивная природа.
І куди не кинеш зор –
Табуни народу.

Ще не висохла вода
У Толі із тіла,
Та якась уже мадам
До нього підсіла.

Та, така вже соромлива,
Опустила очі,
А на вид – нічо, вродлива,
Всі такі у Сочі.

Толік хлопець був не з робких,
Весь пішов у тата.
Зразу взяв півлітру водки,
Пригласив до хати.

Дівка дивиться з надієй,
Очами стріляє…
Про рішучі діі мріє…,
А він починає: -

Чи ти знаєшь, як у шахті
Зараз важко стало?
Раніш деревом кріпили,
А тепер – металом.

А його несеш на шиї
Метрів за 120,
Та, не «дев”ять», а мерщій,
Кріпим на «13».

Наче півник цілу ніч
Проспівав до ранку,
Та і знов заводе річ
З дівкой про свіданку.

Знов дівчина прибігає,
Стіл накрит по-панськи.
Толя квітами стрічає,
Розлива шампанське.

А вона йому:- Давай,-
Шепоче на вуха.
Толя каже:- Постривай,
Краще-но,  послухай.

Як у шахті зараз темно,
Ідемо донизу.
Чи - робити? Чи – даремно?
Бо, нема метізу.

А із кровлі льодьона
Ллє за шию влага.
От тому моя спина
Хворіє «люмбаго».

Втретє дівчина одягла
Прозрачну ковтину
І з надієй зразу сіла
Йому на коліна.

Стіл накритий знов з розмахом,
А не аби як.
Все зготовлено із смаком,
І … один коньяк.

А вона і так, і едак,
Форми підставля,
Бо роздяглася вже зовсім,
Зовсім без біл`я.

Коньяку стакан хвативши
Залпом, через край,
Обняла й шепоче:- Тихше,
Милий. Починай.

Толік теж пригубив чарку,
Почав здалека:-
Знаєшь, як у шахті жарко?
Нема порожняка.

Почву пучить, кровлю давить,
Ліс іде не той,
А то, кабіль хтось розчавить
І - стоїть забой.

Рот затуливши долоней
Крикнула:- Стривай.
Про роботу охолонь вже,
Главного давай.

-І до «главного» ходив,
Єдрі ж його мать,
Цього місяця – без плану,
Бо нема де взять.