...весь високий берег всіх зірок,
що межують з небом іще вищим, —
плай!.. — й щоніч веде сонми думок, (плай = стежина)
й крок за кроком й там безвихідь ближча... (ближча = наближається)
...бо не зорям падати крізь ніч:
думам, — з тої вутлої стежини;
палахтіть з небесним віч-на-віч
з власної безумної провини...
...а нам — виряджати все нових:
в прапрадавнім воску крил, Ікарів!..
і тягтися слідом всіх сліпих:
таки в рай!.. мов бджолам до нектарів...
Де цей плай, а де - той рай... малюночком
© Copyright: Зозуля Юрий Павлович, 2013
Свидетельство о публикации №113012709005
Свидетельство о публикации №113012709005
Рецензии