Das Testament. Т. Шевченко

Wenn ich sterbe, beerdigen Sie, bitte,
mir da, im Gelande,
mit so weiter Steppe,
in meiner Muttererde.
Dass sehr grosse Fluren,
Dniper und Gefilde,
kann ich sehen, kann ich horen:
sie strahlen die Milde.
Nachdem Feinde die Ukraine
Mit heisseren Tranen
Begiessen … da verlasse
Ich die Heiden,
verlasse ich alles und bette
ich Gott an,
bei Gott!…aber unterdessen
keinen Gott bekenne.
Beerdigen und bekampfen,
Zerreissen die Eisen!
Mussen Sie ohne Zweifel
Freiheit erreichen!
Und im Kreise der Familie,
die sehr frei und gross ist,
bitte, dass man meinen Namen
nicht vollig vergisst.

***

Заповіт

Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани, і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися... а до того
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сем'ї великій,
В сем'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.