Паперов птахи

Лише раз помиляєшся,знову погана прикмета.
Десь у зорях зникають завжди паперові птахи
Для якогось минулого крутиться наша планета
Розганяючи сотні надій,мов холодні зірки.

Люди тихо тікають за сірі,далекі кордони,
У скриньках забуваючи завше пожовклий папір.
Залишаючи тільки слова на холодній долоні
Що в майбутньому творять митцями невизнаний твір.

На твоїх теренах відлітають лихі хуртовини.
На плацдармах забутих останні краплини надій.
Якщо хочеш,то я залишаю тебе без провини
Тільки не забирай в мене теплі шматочки від мрій.

Ті слова віднесуть в даль безмежну на крилах синиці.
Ти колись прочитаєш,а може,забудеш відкрити.
Я пишу,бо вже третю добу не в`яжеться,та не спиться.
Бо долоні чужі як не хочуть—не можуть зігріти.

Вже двадцятий закреслений лист полишає плацдарми,
І відлунням у хворих думках твої стомлені очі.
Кожен сонний рядок поділяє життя на жанри.
Паперорві птахи загубилися в темряві ночі.