Ти випила мене до дна...
Що озеро душі порожнє,
І знаю,ти така одна!
Без тебе існувать не можна!..
У сни мої ти досі заглядаєш,
Вітаєш раз на мить мене,
Та посміхаючись - зникаєш...
І знов навколо все сумне...
Мені невільно і просторо,
Мені погано,наче й ні!..
Занадто вже життя суворе,
І люди ж бо за це сумні.
Я - втрачаю сенс буття,
Уже майже втратив...
Враз - душевне забуття,
Ким я маю стати?
Літати хотілося і не пропасти,
Крильця зростити,стрибнути вниз!
А довелося у прірву упасти,
Зламані крила зникають за мис!..
Ти знову п"єш мене до дна...
Та я - не порожній!!..
Бо ти - спраглий мандрівник,
Я - струмок дорожній!
Ти випила мене до дна
© Copyright: Мышко Бескровный, 2013
Свидетельство о публикации №113012601970
Свидетельство о публикации №113012601970
Рецензии