Не шукаю радості в минулому,
Що пройшло - за обрієм залишиться.
Може, лиш надією і тугою,
Спогадом у моє серце впишиться?
Не тривожить дим доби минулої,
Не тужу за тим, що вже забулося.
Все проходить, лише слово милої
Болем в серці раптом стрепенулося.
І не вірю, що минуле вернеться,
Що воскресне те, що не відбулося.
То у снах барвінком м'яко стелиться
Дух надії, що в душі проснулася.
Не надіюсь, що усе в майбутньому,
Що в прийдешньому щасливим стану.
Плин життя відомий лиш Всевишньому,
Може, завтра в сіру вічність кану?
Краще днем сьогоднішним упитися,
Завжди в злагоді, любові жити,
У природі вільно розчинитися,
На святій землі добро творити.
Тож цінуймо час, - повчає Біблія.
Радістю наповнимо чарунки.
Лиш в любові - щастя зрима лінія,
Вічності предивної дарунки!
***
© Copyright: Мыкола Ковальчук, 2013
Свидетельство о публикации №113012610239
Свидетельство о публикации №113012610239
Рецензии
Живу минулим, лину в майбуття, минає сьогодення наболіле...
І день за днем стрілою проліта, у вічність падає істотність сіра...
Наталья Сытник 15.03.2013 18:21 • Заявить о нарушении
І день за днем стрілою проліта, у вічність падає істотність сіра...
Наталья Сытник 15.03.2013 18:21 • Заявить о нарушении
А дні дійсно летять у вічність, (і чим поважніші роки, цей рух прискорюється) щоб уже не вернутися. Потрібно жити сьогоднішним днем, а минуле хай спогадами тішить душу! Дякую Наталка,щастя і оптимізму! Микола.
Мыкола Ковальчук 15.03.2013 19:55 Заявить о нарушении
Мыкола Ковальчук 15.03.2013 19:55 Заявить о нарушении