Спогади про...
Як важко голосно про те…, про що мовчав…
О, так! Ми рідні як брати – сарматські діти
Втім вої нашої Русі, не Московіти
Зробили все, щоб світ слов’янський розквітав!
Як тяжко згадувати Січ – козацький храм
Той, що піддавшись на слова про поклик крові
Себе принизив на віки і навіть мові –
Своїй душі, за для братерства зрадив сам…
Як гірко згадувати час, коли царі
Звели козацтво ледь не все, а замість нього
Брудного хлопства череда, ледь-ледь живого
Топтала степ, ще вчора вільної землі…
Тепер ця воля все ще сон, але чомусь
Ми його бачимо вночі та все частіше…
І наша мова знову рве тенета тиші
Відроджуючи в нас Первинну Русь!
Свидетельство о публикации №113012509783
Нина Агошкова 29.01.2013 17:40 Заявить о нарушении
Нина, я ведь тоже наци не праздную, в любом виде! речь не о национальностях, эта вещица - реакция на МЕЖГОСУДАРСТВЕННЫЙ бардак, а не на межчеловеческий... он надуман! вчерась показывали по ящику очередной налёт на бедный Киев Жириновского... блин! удавил бы!
Игорь Белый 3 29.01.2013 18:22 Заявить о нарушении