Нема шляху для нас двоїх.
Нема для нас благословення.
Не хочу чути слів твоїх.
Не хочу серця одкровення...
Не буду більше мучить нас.
Не буду плакати й страждати.
Не знаю тільки, як за раз
Кохання вбити й розтоптати...
Не знаю, як забути вмить
Всі миті щастя і любові.
Не можу вичеркнуть з думок
Ті дні, проведені з тобою...
Не можу?.. Треба! Треба жити!
Потрібно ж якось далі жить?!
Потрібно вірити, любити
Когось, у щось, колись...колись?...
Я божеволію без тебе!
Сходжу я з розуму з тобой!
Я - навіжена! Навіжена!...
Сміх-сльози товчуться юрбой.
...Заплющу очі... Заспокоюсь...
Сплять діти. Певно, спиш і ти.
Тоді до ранку я залишу
Переживання всі свої.
Вiдчай
© Copyright: Анастасия Смехова-1, 2013
Свидетельство о публикации №113012507778
Свидетельство о публикации №113012507778
Рецензии