Памяти Матюшенко

Пам;яті   М.М. Матюшенка

Скільки  років  відійшло,
Уявити  в  змозі,
Як  Микола  в світ  пішов
По  гарній дорозі.
Життя  тішить нас  та гне.
Але  так вже сталось:
Все  погане  та дурне
Його не чіплялось.
Хоча воїном  не став,
Бо  не вийшли  строки,
На  заводі  працював 
У  воєнні  роки.
Ледь  закінчили  війну,
Плани  закипіли.
Студент-фізик  в  ХДУ
По  «твердому   тілу».
У  подальшому  житті
Доля  стежку  рила.
Бо  потрапив  до  УФТІ,
Де  життя  кипіло.
 Розрахункам  ціну  знав.
Рутина  -  надруга.
Один  з  перших  розпізнав
В  комп;ютері друга.
До  прогресу  гучно  звав
Молодий  Микола.
Склалась  група  РСА-
Матюшенка  школа.
У думках, як  у  польоті,
Не долала  втома.
Працював і  на роботі,
Працював  і  дома.
Таємниці  пізнавав
В  кришталевім  світі.
Він  і сам, мов той кристал
У гарному  світлі.
І з дружиною прожив
Без  ворожок, зілля.
Набагато  пережив 
Золоте  весілля.
Син чудової  землі,
В  Україні – дома.
Крім  науки  та сім;ї,
Втіха – рідна  мова.
Зніс  насмішки  та образи,
Плітки навіжені.
Та не зрадив  їй  ні  разу
У  роки скажені.
Коли  владу  в  руки  брали
Чиновники  грізні.
За  кордон  не  випускали
На  конгреси  різні.
Тільки  вільний  дух  не  вмер.
Прорізався  голос.
Розваливсь  СССР,
Мов  глиняний  колос.
Не  все  сталось,  як  хотів,
Як  марилось  з роду.
Понад  двадцять  років  жив
Із  вільним  народом.
Зараз кожен  змалку  знає:
Хоч  Сонце  заходе,
Мудрий  розум  не  вмирає.
У  Вічність  відходе.
Як  захоче  хтось  спитати,
Міркуя  гарненько:
«А, із кого приклад  брати?»
«Беріть з  Матюшенка!»