Богдана Синюк-Хват Через тую вiхолу

В танце зажигательном закружилась вьюга.
Все тропинки спрятались в кружевных снегах.
И стоят деревья в снежно-белых шубах.
Только лишь до дома не дойти никак.

Отыщи, любимый, чтоб не заблудилась!
Обними, любимый, и прижмись тесней!
Поцелуй скорее, чтоб не простудилась,
Чтобы было в сердце,как тогда, теплей!

Я кричу так долго, но меня не слышно.
Только лютый ветер  воет по полям.
Засыпает снегом ноги выше-выше,
Не найти дорожку, где ты ходишь сам.

Отыщи, любимый, чтоб не заблудилась!
Обними, любимый, и прижмись тесней!
Поцелуй скорее, чтоб не простудилась,
Чтобы было в сердце,как тогда, теплей!

Где ж моя дорожка до порога вьется?
На метель напрасно злиться в темной мгле.
Я надеюсь, милый, ты меня дождешься?
Может, месяц выйдет, путь укажет мне?

****************************************

Закрутилась віхола в танкУ запальному,
Я через ту віхолу не дійду до дому.
Всі стежки сховались в густій заметілі
І дерева в шубах, стоять білі - білі

Знайди мене любий, щоб не заблудилась
  Обігрій цілунком, щоб не застудилась
     Обійми міцніше, пригорни тісніше
        Розтопиться серце буде, як раніше

Я так довго кличу, а мене не чути
Тільки завиває в полі вітер лютий
Насипає снігу, що втопАють ноги
Не знайду до тебе я ніяк, дороги
 
Знайди мене любий, щоб не заблудилась
  Обігрій цілунком, щоб не застудилась
     Обійми міцніше, пригорни тісніше
        Розтопиться серце буде, як раніше

Все надіюсь, милий, ти мене чекаєш
На ту завірюху, також, нарікаєш
Може вийде місяць і вкаже дорогу,
Як мені дістатись до свого порогу