Ганна Осадко. Цвет граната

         Ганна Осадко

        ЦВЕТ ГРАНАТА

    Глеб Ходорковский (перевод)

   ...под вечер цвет граната принесла в мои покои верная Марквита:

         - Мне это,донна ,передать велел
           сеньор под маской, имени не знаю...
           Поступок дерзкий - здесь известно всем,
           цветок граната - признак пылкой страсти...

       ... а восковые лепестки манили,
           как поцелуев пАморок, я глаз
           не поднимала, в сумерках ждалА
           его прихода, чтоб змеиным жалом
           из горлышка он выпил мою душу...

     ...я наощупь
        как зрелый плод граната раздевала
        себя...

     ...а красный сок перебродил
        по чёрным венам
        и тугую кожу
        бесстыдно-ловко пальцы отдирали,
        и раздевали донну молодую,
        по телу слабость растекалась, млея,
        пульсировало солнце в животе:
        - Смалке заласся! (?!)
        - Ладо ясноокий!
      
     ...и эта страсть - разъятый плод граната
        кровавою росою становилась
        хребет девичий тетивой натянут,
        а лук
        был телом легиня...
        полёт
        стрелы
        ужалив,
        сердце разбивал им
        на два, на три, на множество осколков
        и мир их погибал от перегрузки
        намерений чрезмерных: о, ещё...
        ещё-ещё-ещё- не прерывай...

     ...и вот гранатовым изнеможеньем
        на лён постели  брызнуло, на губ
        полуоткрытых лепестки, так жадно,
        по детски... тихо улыбалась донна
        да веки мотыльками трепетали...
       
                *   *   *


               гранатова любов


                Ганна Осадко

…надвечір цвіт граната принесла в мої покої вірна Маріквіта:

- Це вам, солодка донно, передав
 сеньйор у масці, імені не знаю…
 Зухвалий вчинок, адже всім відомо,
що квітка із граната  – знак жаги…

…вощані пелюстки такі вабливі, як поцілунків памороч, очей
не піднімала, потемки чекала
його приходу, як зміїно_жала,
що душу вип'є з горлечка мого…

 навпомацки
гранатне розбирала
доспіле тіло…

... Сік перебродив
у чорних венах,
і тужаву шкіру безстидні пучки вправно віддирали,
і роздягали донну молоду,
і млість текла притоками-руками,
і сонце пульсувало в животі:
- смалке заласся!
- ладо світлоокий!

…і ця жага – розчахнута граната,
мінилася кривавою росою,
хребет дівоцький – тятива напнута,
а лук –
то тіло легіня, і лет
стріли жалкої серце роздирав їм -
надвоє, троє, п"ятеро, на друзки,
і їхній світ конав від хитавиці,
від надміру, від наміру:  іще.....
іще-іще-іще-не зупиняйся....

...і бризнула  гранатова знемога
на   льон постелі, на пелюстя губ -
напіввідкритих, жадібних, дитинних,
і посміхалася донна, і повіки
її тремтіли, ніби мотилі...


© Copyright: Ганна Осадко, 2011
Свидетельство о публикации №111021603740