Осiнь моя дозрiла...
Різко коротшають дні, осінь поему розлуки пише...
Влучно лягають слова: жовта, багряна, прекрасна.
Килимом землю вкрива трішки щаслива й нещасна.
Хочеться, мабуть, ні – осінь свою стрічати,
Мчить на баскім коні, вже зазира до хати.
Буде колись зима, й сніжні, пухкі заметілі.
Міцно за руку трима осінь моя дозріла...
Свидетельство о публикации №113012408213
Галина Литовченко 01.02.2014 01:47 Заявить о нарушении