Квіточка льону синенька,
Така ніжна і чепурненька,
На світанку прокинулась,
Поглядом до сонця полинула.
Сонечко миле над усе,
Воно їй життя несе,
До нього вона дотягнутись бажає,
Земельку та дощик теж поважає.
Поглянула вбік там сестричка,
А по переду братик, зелена косичка,
Стовбурець обіймає ніжненько,
Ряд листочків зелененьких.
У кожного голівки синенькі,
Такі ж чепурненькі,
В гору тягнуться тихенько
Вітер поле колише легенько.
Погляд зупинився на величезній ниві,
Шепочуться між собою в співі,
З вітром танцюють танок,
Кохання безмежного льонок.
Квiточка льону синенька
© Copyright: Валентина Островська, 2013
Свидетельство о публикации №113012405235
Свидетельство о публикации №113012405235
Рецензии