Думки наче діти, для чого?
Ні з того ні з цього
Починають вередувати,
Вони теж хочуть знати.
Де, коли, та для чого?
Розум плодить і для кого?
Вони повинні працювати?
Що і де пізнавати?
Розум наче дерево в листочках,
Натворив світів в синах та дочках,
Бажає творіння реалізувати,
Думки бажають все знати.
Отак і живе й понині людина,
Не знає з якого роду полонила
Її хвиля думок, хто та для чого?
Думками мозок накрив, від кого?
Розум свої думки боронив,
Потім з братом, та кумом, так вічно,
Війна думок одне з одним і публічно.
Коли мозок помирає,
Думок величезна зграя,
Летить на сусіда, брата, свата,
В пошуках домівки, померла хата.
Думки наче кленові листочки,
Падають на синів, страждають дочки,
Хто та для чого їх полонив?
Мозок помер їх самотніх залишив.
Думки наче дiти, для чого
© Copyright: Валентина Островська, 2013
Свидетельство о публикации №113012405163
Свидетельство о публикации №113012405163
Рецензии