В тиху вечірню пору,
Втомленому думками зору,
Відкрились обрії святі,
Ми з роками вже не ті,
Далеко в лісі постріли лунають,
Костри над озером згасають,
Траву в обійми взяли роси,
Верби у воді купають коси.
Спокою ніде немає,
Пташина пісня лунає,
Вона його давно чекає,
Серце ще й досі кохає.
Сонце озеро минає,
В лісі спати лягає,
В майбуття день поспішає,
А серце відпочинку не має
в тиху вечiрню пору
© Copyright: Валентина Островська, 2013
Свидетельство о публикации №113012405005
Свидетельство о публикации №113012405005
Рецензии