Ромашковий цвіт посипав голову мого дитинства,
Відкриваючи мені світлі стежини доброти.
Посеред дитячого нескінченного раю,
Пізнаючи істину розмальованих емоцій,
Розгойдувалось моє невинне сердце.
З корзини щастя проглядало пришкулене пекло,
І одного разу ,визирнуло та забрало мій рай.
Прогнилі коріння не в змозі скріпити гілля
Обламались під лихим оком гадючності.
Великий сум поселився на заплаканих стежинах
І росами стікав по застиглому обличчі.
Закамяніло моє сердце від тих спогадів...
Покрилася шрамами пригнічена душа...
Поселилася вічна пустота на обледенілих вустах,
Посипаючи ромашковим цвітом загубленний рай.
Загубленний рай
© Copyright: Елена Полищук -Зелинская, 2013
Свидетельство о публикации №113012404155
Свидетельство о публикации №113012404155
Рецензии