Чарiвний вiночок
Звеселіло серденько - відлягло.
Від душі недуженька відійшла,
Бо весна красу землі принесла!
Розпустились деревця у гайку.
Я раненько в полечко та піду!
Ізберу кульбаби я квіточок,
На свою голівоньку ісплету вінок.
Покажуся милому козаку,
У віночок мрій, думок своїх уплету.
Загоряться оченька у нього
І не скаже словонька одного!
Зацілує в шелесті ніжних трав,
Під веселий спів пташок, скрип дубрав,
Запалає гаряче в нас любов
І повік не згасне вже той вогонь!
Свидетельство о публикации №113012411720