По трасі їдемо,а навкруги поля,
Ліса і луки ще з дитинства знані.
Полтавщина – це матінка моя.
Моя любов в серпневому світанні.
У соняшник зайду, мов у життя.
В зелене листя, золотаві квіти,
Щокою притулюсь до жорсткого стебла -
Запам’ятати хочу подих цього літа.
А сонце світить, в очі променить,
На сонях розливає свою вроду.
Буяє золотом соняшниковий цвіт
І п"є із неба веселкову воду.
Я з соняхом зіллю усе своє життя.
Я буду з ним уранці прокидатись.
Хай палить сонце – буду я щодня,
Як сонях голову по колу повертати.
Хіба то мало – соняхом рости
Під небом рідним, на своєму полі?
Коли б то так було: щоб я і ти, всі ми
Сіяли соняшника цвітом у народі!
Березень, 2001р.
Соняшники. По трассе едем, а вокруг поля... укр
© Copyright: Лариса Геращенко, 2013
Свидетельство о публикации №113012410542
Свидетельство о публикации №113012410542
Рецензии
Не все слова понятны, но стихотворение увлекает мотивом и духом поэта. Соняшники, это наверное подсолнухи, солнечные цветы. Я родился и вырос в селе, где половина были украинцы, с киевской земли. Я их и сейчас больше люблю, хотя люди были разные и там, и там. С украинской половины жители стали первыми уезжать из села в города.
Добра и света для поэта! -
Любомир Фёдоров 09.07.2016 12:41 • Заявить о нарушении
Добра и света для поэта! -
Любомир Фёдоров 09.07.2016 12:41 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.