Я вже не плачу

Ні...я  вже не плачу.Ні....
Все  змилось  сльозами, немов холодний лід і розтануло під пекучим  болем.
Розсипалось  туманами розбитих мрій  під  лагідними спогадами , тай затопталось  ногами, як зимній сніг. Кожен подих,кожне слово - закарбовувала память, залишаючи візерунки долі  назавжди.
Так хотілося  напитися  твоїми очима до краю, по вінця -  зачерпнути гарячого  жару твого сердця. ..Заглянути тобі в душу  і доторкнутися  твоїх струн.
  Моя мелодія.... Мої плакучі струни нічого не варті.Моя душа  зломана, затиснена скрижалями  суму в безмовній безодні. Як боляче та пусто. Ні, я вже не плачу.Все розтануло.. Розбилось немов крихкий хрусталь  безмовною мелодією. Пісні,які для тебе....Я  ні однієї   із них тобі не заспіваю.Слова ,що залишились на листках - я розірву.Все, що посвячене тобі - життям стираю.Мелодією осені  тепер живу. Я  - квітка зірвана тобою, вогонь - що так не догорів, я- пекло серед  вкраденого раю, що так тихенько опустів.