Знов мені дістався кіт – ледащо,
Та не розлучуюся з ним ні за що
І ні кому не віддам його.
Не до двору ті, що були кращі,
Руйнували меблі і добро.
Всі на вікнах обірвуть завіски,
Поламають квіти всі живі,
Всі із столу перебили миски...
Що самі десь зникли – повезло!
А цього я називаю “ Тіша “
Щоб не горлопанив як хотiв.
Він ласкавий і розумний і тихіше,
Я не зустрічала ще котів.
Все, що кажеш йому, ніби – то людина,
Розуміє.
Й не шкодую я ,
Що у мене є оця тварина,
Радість кіт цей , втіха він моя!
МIЙ КIТ
© Copyright: Валентина Дадыка -Алексеева, 2013
Свидетельство о публикации №113012100853
Свидетельство о публикации №113012100853
Рецензии
Ярко, душевно и жизненно!
Чудесное стихотворение!
Всего самого доброго и светлого, Валентина!
Светлана Шиманская 22.01.2013 16:37 • Заявить о нарушении
Чудесное стихотворение!
Всего самого доброго и светлого, Валентина!
Светлана Шиманская 22.01.2013 16:37 • Заявить о нарушении
Спасибо за поддержку.Вам тоже всего хорошего!
Валентина Дадыка -Алексеева 22.01.2013 18:53 Заявить о нарушении
Валентина Дадыка -Алексеева 22.01.2013 18:53 Заявить о нарушении