Чому не в рідній стороні
Я виріс? Мов на чужині.
Чому весною не чекав,
Коли зустріне теплий став?
У Прип’ять чом не заскочу,
Щоб іскупатись досхочу,
Сховатись в ліс від спеки дня,
Де спочивала вся рідня.
Сирени з ліжок підняли,
Але ж нема у нас війни,
То чом з домівок біжимо
І десь відчинене вікно?
Нема зворотнього шляху,
Не буть лелекам на даху,
І ліс «рудий» не воскресіть,
Труба мов стела майорить.
Не чути з ранку спів птахів,
В автобус садять дітлахів,
Тікаймо... Словно Прип’ять мре
Ніхто той біль не відверне.
Простився батько і пішов
У пекло ядерних оков,
Лише промовивши – Рости,
Бувай здоровим і... прости.
І хто зна, скільки нам страждати,
Кого народить в муках мати,
І скільки з’явиться могил,
Тих, хто лишивсь останніх сил?
Багато років чорний біль
На рану щедро сипле сіль.
Під саркофагом пекло спить,
Немов «Дамоклів меч» висить.
Але ж нема у нас в йни
© Copyright: Сергей Красильник, 2013
Свидетельство о публикации №113012106734
Свидетельство о публикации №113012106734
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.