Від жіночих пестощів затихає
Муза,
перед ними пасує люта, груба
настирливість трударя.
Оноре де Бальзак
Жіночих пестощів коловорот
Засмоктує і поглинає.
Різкий у долі поворот,
І ради вже на це немає.
Пропала моя бідна голова.
Такої не було ще кари, -
Медові, лагідні слова
Хвилюють й розсівають чари.
Десь Муза затаїлась в цей момент, -
Затихли золоті литаври.
Поет без Музи - не поет,
І вірш свої втрачає барви.
Коли ж скінчиться щастя дивний сон,
Від ревнощів як кров заграє, -
Муза всідається на трон
І слово ніжне серце крає.
Поезії лунає чистий спів,
Знов пристрасті душа бажає.
Хай у полоні ніжних дів
Життя горить і не згоряє!
***
© Copyright: Мыкола Ковальчук, 2013
Свидетельство о публикации №113012005990
Свидетельство о публикации №113012005990
Рецензии