Ти знов приходиш мені в сни,
Тривожиш приспану печаль.
І знову пролітають дні,
Укутані в тривогу й жаль.
Я думала, що все прошло,
Надіялась, що вже нема.
І стежку нашу замела
Холодна й крижана зима.
Вляглася сніжним покривалом,
Замерзли спогади й думки.
І пишуться із сумом й жалем,
Ніким не читані рядки.
Живу у мріях, у полоні
Своїх думок, я знов сама.
Не чую запахів сторонніх,
Панує у душі зима...
Ти знов приходиш менi в сни...
© Copyright: Наталья Сытник, 2013
Свидетельство о публикации №113012004953
Свидетельство о публикации №113012004953
Рецензии