Олена Телiга-Хват Безсмертне близко к тексту

 
Свет падает от фонарей
На тихий день, что умирает,
А он, смеется, блеск свечей
Посмертный, свой конец встречает.

Из нас вдруг каждый ощутил,
Возможно, смех тот, словно силу,
Ту, принесенную  свечу,
Что нам победу осветила.

И потому я, как во сне,
Бреду по середине улиц,
Глаза, все встреченные мне,
Не глянули, а распахнулись.

Я миновала свет огней,
Как свет не от своих ворот –
Я знала, Жданный  много дней
С дарами вечными идет.

**********************************
Упало світло ліхтарів
На день конаючий і тихий,
Та перед смертю він зустрів
Посмертні свічі — дивним сміхом.
І, мабуть, кожний з нас відчув
Той сміх, як переможну силу,
Як перенесену свічу
За межі схилу.
І це тому я, мов у сні,
Пішла серединою вулиць,
І очі, зустрічні, ясні,
Не глянули, а розчахнулись.
Та я минала всі вогні,
Як світло не своєї брами,
Бо чула: жданий довгі дні —
Вже йде з безсмертними дарами.