Лишала слід Людина,
І поряд Божий був.
Це притча є біблейська,
Ти також, мабуть, чув.
Спокійна йшла Людина
У радості і в горі,
Бо знала – Господь поряд
Супутником у долі.
Життя – сурова штука,
І щось пішло не так:
Там, де чекали квітку,
Розкривсь страшний будяк!
Зневірилась Людина,
Претензії до Бога.
Чому, як важко, гірко –
Єдиний слід й дорога...
А твій же слід, твій де?!
Кричала в небеса,
Чому мене покинув,
Де чорна полоса!
Коли вже було страшно,
В тебе вселявся біс,
Я брав тебе на руки
І на руках доніс...
Бiблейська притча
© Copyright: Наталья Сытник, 2013
Свидетельство о публикации №113011909672
Свидетельство о публикации №113011909672
Рецензии