Вірші удень, вночі вірші,
Емоцій сплеск, відрада для душі.
Замкнутися, згоріти не даючи,
В лабіринті гострих почуттів ведучи,
Наплив енергії, бажань знімають.
Мене не звіром, людиной залишають.
Живу віршами, постійно добавляючи сторінку.
А справжні думки про одне: жінку, жінку,
Горю, палаю, знемагаю,все сильніше хочу жінку!
Тремтячи до грудей теплесеньких припасти,
Чоловіче его до лона материнського прикласти.
Наперед чи вийде що, не знаючи,
Відкинути умовності,світ, слова забути,
Не в духовній,фізичній близості, згораючи,
Чоловіком, мужчиною ,накінець себе відчути!
Не готова відповісти,забутись і віддатись,
Не переймайся,живи як і далі,
Простаком таким в жіночі ігри свої грайся.
Близько не сприймай вірша такого,
В душу не бери, як там нема нічого!
Отрада
© Copyright: Анатолий Малышко 2, 2013
Свидетельство о публикации №113011912341
Свидетельство о публикации №113011912341
Рецензии