Летять слова,
Складаються віршами,
Кружляє голова,
Обвита почуттями.
Природи споконвічної краса,
Незбагненність характерів людських
До рифми наверта,
Сплеску почуттів нових.
Душу розпинає,рве
Яскраве, чисте, свіже,
Немов гірська ріка реве.
Лунає слово, серце ріже.
Не знаю,чи є талант?
До нього довго йти.
Та вірш, немов яскравий діамант,
В лавині слів хочеться знайти.
Щоб був, як сміх і плач,
В нім молитва спокій та любов,
Щоб полюбив його читач,
Напишу і заспокоюсь,НЕНАДОВГО,
А потім візьмусь віршувати знову!
слова
© Copyright: Анатолий Малышко 2, 2013
Свидетельство о публикации №113011911977
Свидетельство о публикации №113011911977
Рецензии