Синица крыльями ударилась в окно.
Часы стоят… Сереют немо стены
И ранняя зима – сквозь сизое стекло –
Притихли тучи, будто копны сена…
Плывет печаль. И глаз, куда не кинь –
В снегу, как факелы сияют белым елки.
Так липы, в серую забредшие полынь,
Стоят в июне рядом летом теплым.
Полынь снегов ползет за горизонт,
И горький запах полнит все вокруг.
Колючих пчел пушистый белый рой
Над ней неспешно совершает круг…
**************************************
Синиця в шибку вдарила крильми.
Годинник став. Сіріють німо стіни.
Над сизим смутком ранньої зими
Принишкли хмари, мов копиці сіна.
Пливе печаль. Біліють смолоскипи
Грайливо пофарбованих ялин —
Вони стоять, немов у червні липи,
Забрівши в сивий і густий полин.
Полин снігів повзе до видноколу,
Лоскоче обрій запахом гірким,
Лапаті, білі і колючі бджоли
Неквапно кружеляють понад ним.
Василь Симоненко-Хват з вiкна
© Copyright: Георгий Олегович Хват, 2013
Свидетельство о публикации №113011911897
Свидетельство о публикации №113011911897
Рецензии