З розмитого латаття хмар

З розмитого латаття хмар,
аж до самісінького днища,
де все на Божий палець вище,
а нижче – іншого нема,

розпавутинилася рань –
в тенетах сонця сни і висі,
мов зерна макові на висів,
чекають на своє "пора".

В криничнім небі дощ приліг,
цебро порожнє – лоно мантри,
а сни – невиношені мандри,
окутані теплом землі,

тримають куряву доріг
незбитою важким копитом.
Іще нема чому боліти
і падати куди зорі.

17 Січня, 2013


Рецензии
У кожному слові - цінність життя...

Инна Шумовецкая   13.04.2013 23:21     Заявить о нарушении
Дуже вдячний, Інночко.
Приємно, що завітали на віршовий вогник.
Ніжно,
ЛЮ

Юрий Лазирко   17.04.2013 00:28   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.