Переклад В. Свiдзинського

Бывает, в час полночных дум                Буває в час самотніх дум
Мечта на сердце зародится,                Дивочна мрія в серці зрине,
На миг один прельстит наш ум,              На мить одну привабить ум
И в круговерти растворится.                І десь у безвісті загине.

Но дни пройдут, пройдут года,                Та дні минуть, пройдуть літа,
И, вдруг, растает лед забвенья,                І скресне крига забування,
И воплощается мечта                І знов зіходить мрія та
В красе нежданного свершенья.              В красі первісного повстання.

Благословлённая судьбой                Тоді ж то, збудженая вмить,
Душа, как птица, встрепенётся                Душа схвильовано здригнеться,
И песня радости земной                І легкий спів несамохіть
Из глубины её польётся.                З глибин незвіданих поллється.

                із  збірки «Ліричні поезії»
                © Владимир Свидзинский, 1922