Моя земля

Зашуми, вітре, житом у полі,
А травою і квітами в лузі.
Привітайся зі мною в дорозі,
Як вітаються родичі, друзі.

Обійми,теплі, ніжні обійми
Розтопили б всю кригу на серці.
Край села зустрічає криниця,
І джерельна водичка в відерці.

Як піду довгим лугом,- там роси
Змиють з ніг пил далеких мандрівок.
Квіти ніжні, яскраві, духмяні
Почеплю вітру я у загривок.

Увійду в річку теплу і чисту,-
Хай цілюща водичка хлюпоче.
Вечорові і ранні заграви
Назавжди зберегти серце хоче,

І шум жита, і липи, і трави...
Рідним словом я душу лікую.
Я кохаю тебе, рідна земле!
"І я також",- у відповідь чую.

   ЛЮДМИЛА ЖУРАВСЬКА

Зашуми, ветер, златом, что в поле,
И травой-муравой, и цветами.
Знаю силу твою,что на воле,-
Не скрываю и чувств между нами.

В миг согреюсь от тёплых объятий.
И растает тот лёд, что на сердце.
Для тебя нет приятней занятий,
И замка для тебя нет на дверце.

Вновь навстречу спешу к лугу в росах,
Чтобы смыли с ног пыль путешествий.
И оставлю свой след на покосах:
Не могу удержаться от действий.

И парным молоком на рассвете
Снова речка с любовью встречает.
Нет роднее земли в целом свете,
Где родился.Кто это не знает?!

Шум полей, тихий шёпот дубравы
Сохранить навсегда кто не хочет,-
Матиолу и в жемчуге травы?!
Сердце новую встречу пророчит.

Кто ещё так легко нас излечит,
И любовью всем души наполнит?!
Мы живём лишь надеждой о встрече
И родная земля это помнит.