Прощання

Печать мовчання на вустах моїх.
Лиш Бог Всевишнiй
Зможе розтулити їх.
I я будую замок на пiску,
Душа хитається вiд вiтру на мiстку.
Вона наповнена печаллю до країв.
I лине стогiн над водою замiсть слiв.


Рецензии
Тримайте душу, щоб не впала.
Гоніть печаль від себе, люба,
Щоби вона більш не страждала.
Від цього ж можна дати дуба!

(Вибачаюсь за іронію, але це мій
поетичний стиль. Будьте оптимістом!)

Бурчак Ворожбянский   20.01.2013 23:17     Заявить о нарушении
Класс! Всё абсолютно в точку! А ирония - это как раз то, чего так не хватает в жизни!!!

Вера Сурикова   22.01.2013 08:07   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.