Тиша. укр. Володимир Ковальчук

 
Тиша
Є для мене своєрідним подразником

Вона асоціюється з холодом і темрявою
Вона куля пущена мені у коліно
Тому так хочеться цю рану зашити
Музикою розмовою
Заштопати
Якоюсь латкою спогадів

Телефони записані на шпалерах
Відсвічують неоном
Зимнього вечора

Стеля паралізує погляд
Лежиш прокажений тишею

Коли живеш на останньому поверсі
Перестаєш вірити у духів піддашшя

Зациклюєшся на тиші
На цій мерзенній повії

Тільки напрягає чувак
Котрий постійно просить водкі і варення
Називаючи мене Малим


Рецензии