Кохання

   

Людей в тролейбусі набилось
Стояти тісно і сидіть.
Новин свіженьких накопилось
Розповісти спішать в цю мить.

Бо мало часу залишилось
Армагедон усіх дістав.
У головах таке вертілось
Не кожен, що робити знав.

Куди подітись, де сховатись?
Про це розмову лиш вели.
Харчами треба запасатись
Заговорили, загули...

Уважно слухав ці розмови
Фантазій стільки у людей.
Байдуже їм уже до мови
Не поспішали до дверей.

Хотілось кожному почути
І вихід правильний знайти
Замовкли, перестали нити
Нагнали страху їм плітки.

Знов загуділи наче оси
Ніяк не можуть зрозуміть,
Чому одні лиш перекоси
Порад немає у цю мить.

Пішли у хід одні образи
Не підбирали навіть слів
Чому агресія відразу?
Я до кінця не зрозумів.

Куди поділася культура?
Всі як примати повелись.
Тут допоможе лиш «мікстура»
Як це бувало вже колись.

Мораль і совість – розгубили
І кінець світу не страшить
Тривогу різко всі забили
Великих справ нам не вершить.

Без милосердя душі в’януть
Добро і віра нас спасе.
Очима добрими поглянуть
І зрозумілим стане все.

Так швидкоплинно час пройшов
У балачках і сперечанні
Тролейбус став, і я зійшов.
Все буде добре лиш в коханні.

Лише кохання нас спасе
На цій Землі чудовій
Любов і радість принесе
У обстановці новій.